Краснопілля вшанувало пам'ять жертв голодоморів

28 листопада 2015 р., у День пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., благочинний Краснопільського церковного округу митрофорний протоієрей Іоанн Дубляк відслужив заупокійну літію по загиблих у ті страшні роки праотцях, отцях, братіях і сестрах наших. Звучало лише декілька конкретних імен постраждалих. Імена безлічі інших, на жаль, не збереглися у пам’яті нащадків. Але усіх їх, безумовно, знає Бог. Тож, слова словами, а найголовнішим християнським обов’язком нашого народу по відношенню до замучених голодом завжди були і залишаються молитва та свічка, запалена у церкві, як знак добровільної жертви Богу за упокій душ загиблих у роки Голодомору.

Звертаючись до присутніх зі словами проповіді, батюшка порівняв страшні події Голодомору з глибоко трагічною історією спустошення Єрусалиму в 70 р. Тоді іудейський народ страждав від лютого голоду, нерідко траплялися випадки людоїдства. То була страшна кара Божа за гріхи, покаятися в яких цей народ закликав і просив ще Сам Спаситель. Зовні ж все виглядало як політичне протистояння з римлянами. 

Також батюшка наголосив, що, з огляду на ці жахливі уроки історії, якось незручно та недоречно стає жалітись на сучасне життя з його постійними подорожчаннями та іншими проблемами. Слава Богу, сьогодні маємо хліб та до хліба. А могли б і не мати.

Не в честь, а в пам’ять жертв страшної трагедії 1932-1933 рр. по завершенні панахиди пролунало не менше 80 ударів у церковний дзвін, по кількості років, що минули з того жахливого часу. Розливаючись з висоти у морозному повітрі, дзвін сам собою нагадував про те, що його споконвічне призначення – не лише скликати віруючих до служби, виражати урочистість та важливість Богослужінь,  а й сповіщати про нещастя чи небезпеку, багато в чому супроводжувати життя нашого народу.  З молитвою про загиблих кожний присутній долучився до цього гучного дійства. 

У даному контексті неможливо не згадати слова Вседержителя, озвучені через пророка Ісаію: «На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожів, які не будуть замовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, нагадуючі про Господа!» (Іс. 62, 6).