Інтерв'ю архієпископа Сумського і Охтирського Євлогія
Вітаємо Вас, шановний Владико Євлогіє! Запрошуємо до розмови, адже сумчани хочуть почути слово архіпастиря, знати Вашу думку щодо найактуальніших питань сучасного життя Сумської єпархії, яку Ви очолюєте.
Дякую за запрошення! Всіх наших читачів також сердечно вітаю. Нехай Христос Спаситель завжди буде для нас джерелом нового життя та миру - миру в Україні, миру в своєму серці та миру з нашими ближніми!
Просимо Вас, Ваше Високопреосвященство, відповісти на кілька питань, які стосуються актуальних проблем сьогодення. Отже, питання такі.
1. Інтенсивність нинішнього суспільно-політичного життя в Україні відображують публікації ЗМІ. Про життя релігійне пересічні громадяни останнім часом дізнаються у більшості в контексті якихось скандалів та непорозумінь. Але життя громади віруючих, які представляють найбільшу конфесію на Сумщині, не можна зводити лише до скандалів. Хотілось би більше дізнатися про те, що собою являє Сумська єпархія Української Православної Церкви на сьогодні?
Перш за все, я хотів би подякувати за запитання. Дійсно, останнім часом пересічні громадяни дізнаються у більшості випадків про життя Церкви в контексті якихось скандалів. Але варто зважити, що сама подія воскресіння Христового було чимось незвичайним, майже «скандалом» для іудейської громади тодішнього часу. Апостол Павел писав, що він «проповідує Христа розіп’ятого, для іудеїв – скандал».
Слово «соблазн», яке ми читаємо у синодальному перекладі Нового Завіту, правильно було б перекласти не як «соблазн», а саме як «скандал», відповідно до грецького тексту. Христос сказав, що Він прийшов принести меч на землю. Не в тому сенсі, що меч - це знаряддя війни, а в тому сенсі, що Його вчення не всіма буде сприйняте. Злі люди сприймуть це вчення як меч, тому що це вчення Христа Спасителя, цей мир, який провозвістив Христос Спаситель, не буде сприйнятий людьми, які відкидають Господа, які заперечують спасіння.
Ми можемо сказати, що такий своєрідний «скандал» навколо Церкви супроводжує всю Її історію. Тому що завжди знаходились люди, для яких навіть буття Бога і Його Святої Церкви не сприймалось, були люди, які ставились вороже до Бога, до християн, про що свідчить двадцяте століття, період найжорстокіших гонінь на Церкву.
Сумська єпархія, яка є помісною Церквою тут, на частині Сумської області, продовжує нести місію Христову. Вона являє вчення Христа Спасителя. Нинішній стан Сумської єпархії підтверджують відомості, які можна вільно отримати в інформаційному просторі.
Канонічна територія Сумської єпархії розташована на території семи південних і центральних районів Сумської області України - Охтирського, Білопільського, Великописарівського, Краснопільського, Лебединського, Сумського, Тростянецького та складається з 9 благочинницьких церковних округів, які відповідають адміністративно-територіальним кордонам районів Сумської області (за винятком лікарняного благочиння, яке носить екстериторіальний характер).
Загальна кількість парафій на кінець 2014 року - 213. Загальна кількість храмів - 180 (у тому числі каплиць, молитовних кімнат та інших молитовних приміщень). Церковне служіння на парафіях Сумської єпархії несуть 177 священнослужителів.
Принагідно хочу зазначити, що вірні Української Православної Церкви складають абсолютну більшість у порівнянні із кількістю представників інших конфесій Сумщини. Певною мірою цей факт відображує специфіку релігійного життя нашого Слобожанського регіону та його історії.
Останнім часом з’являються якісь цифри, що нібито говорять про переважання іншої конфесії на Сумщині. Але насправді такі дані не відповідають дійсності.
2. Українське суспільство потерпає від різних негараздів: тривають військові дії на Сході України, наші земляки беруть участь у військових діях та гинуть в боях, складна економічна ситуація призвела до зубожіння значної частини населення. Як відомо з публікацій на офіційному порталі, Сумська єпархія активно бере участь у подоланні цих життєвих випробувань, охоплюючи всі найважливіші напрямки сучасного суспільного життя. Така побудова роботи показала свою ефективність в нинішні часи випробувань. Які пріоритети діяльності Сумської єпархії Ви могли б назвати?
Дякую за запитання. Перш за все, хочу зазначити, що весь спектр діяльності Сумської єпархії спрямований на вирішення тих завдань, які відображують місію Церкви Христової на землі та реалізовуються у діяльності конкретних церковних громад та віруючих людей Сумщини. Головним пріоритетом Церкви, головним завданням є служіння Богу. Але одночасно і Бог через Церкву служить народу Божому. Тому головний пріоритет церковного життя, головне завдання Церкви – це приведення людей до Бога, до спасіння через засвоєння хресного подвигу Ісуса Христа, нашого Спасителя і Бога. Діяльність Церкви на Сумщині прагне до того, щоб люди через віру, побудову свого життя у відповідності до віри, через засвоєння вчення Церкви, яке є Істиною Христовою, могли б за допомогою таїнств Церкви стати належними до тієї спасительної справи, яку Христос звершив на Голгофі.
Церква Божа здійснює цю Свою місію у богослужінні: ми служимо Богу, і Бог служить нам. Під час богослужінь ми продовжуємо справу освячення тих, хто увірував у Христа.
Церковне служіння – це також і служіння людям. Тому одним із важливих напрямів є соціальне служіння. Сумська єпархія опікується знедоленими, хворими, засудженими, всіма тими категоріями людей, які потребують допомоги. Кожного дня від 15 до 200 осіб харчується у благодійній їдальні при Пророко-Іллінському храмі обласного центру. В одному з сіл церковна громада під керівництвом священика опікується будинком перестарілих, утримуючи близько 30 осіб літнього віку. Священики регулярно відвідують засуджених та тих, хто перебуває під слідством.
Важливим елементом об’єднання у спільній справі милосердя є молитва за мир в Україні, яку за згодою кожного дня о 21-00 підносять ось вже півтора року наші брати і сестри у Христі. Вважаю таке єднання справою благословенною.
Реаліями сьогодення є війна, що вже більше року триває на Сході України. Сумська єпархія від самого початку військових дій опікується військовослужбовцями-сумчанами, адже це рідні та близькі наших парафіян, що виконують свій військовий обов’язок. Священики неодноразово виїжджали у зону АТО, супроводжуючи гуманітарний вантаж для військових: продукти харчування, одяг, взуття, лікарські препарати, засоби захисту від поранень (бронежилети). Десятки тон вантажу було доправлено до сумчан, що несуть службу в 27 полку реактивної артилерії та 15 батальйоні територіальної оборони. На Великдень 2014 року продукти харчування ми також передали у Сумський прикордонний загін.
Нажаль, духовенству єпархії (також і мені особисто) неодноразово доводилось відспівувати загиблих. Ми молимось за упокій їхніх душ. Налагоджені контакти із командуванням, співпраця продовжується. Нещодавно створено єпархіальний центр духовної підтримки та реабілітації військовослужбовців, що брали участь у військових діях, а також мирних жителів, що постраждали від військових дій.
Сумська єпархія допомагає мирним жителям, що постраждали від військових дій. Усі парафії Сумської єпархії неодноразово збирали гуманітарний вантаж для мирних мешканців Луганщини та Донбасу, що постраждали від військових дій. Понад 60 тон вантажу було відправлено в Успенську Святогірську Лавру. Це продукти харчування тривалого збереження, побутова хімія та одяг, дитяче харчування та предмети гігієни, які були за допомогою церковних структур розподілені між людьми.
Одним із головних напрямків діяльності Сумської єпархії вважаю просвітницьку та освітню діяльність. Парафії Сумської єпархії мають недільні школи для дітей, курси катехизації та лекторії для дорослих. Велика робота проведена щодо викладання навчального культурологічного предмету «Християнська етика в українській культурі». Придбані навчальні посібники для учнів та методичні матеріали для вчителів, проведено курсову фахову підготовку викладачів. На сьогодні цей навчальний предмет вивчає 3341 учень Сумщини.
З ініціативи Сумської єпархії та Сумської ОДТРК щорічно проводиться благодійна акція допомоги онкохворим дітям Сумщини «До Світлого Дня – світлі вчинки». Це наймасштабніша благодійна ініціатива. До якої долучається велика кількість людей. Нинішнього року акція проводилась вп’яте, зібрано пожертв у сумі понад 530 тисяч гривень, які підуть на придбання лікарських препаратів для пацієнтів відділення онкогематології обласної дитячої лікарні.
Це лише коротка інформація про діяльність єпархії. Отже, велика православна сім’я Сумської єпархії робить немало для свого рідного краю, стверджуючи християнські ідеали справами діяльного милосердя.
- 3. Ваше церковне служіння багато років було присвячене Одеській духовній семінарії. Ви особливо опікуєтесь станом духовної освіти на Сумщині. Розкажіть, будь ласка, про нинішній стан Сумського пастирсько-богословського духовного училища, єдиного на Сумщині духовного навчального закладу.
Дякую. Так, моє церковне служіння тісно пов’язане із навчальним закладом. Тому діяльність єдиного на Сумщині духовного навчального закладу – Сумського пастирсько-богословського духовного училища – є предметом моєї особливої уваги. Якщо коротко, то сьогодні СПБДУ – це 18 викладачів, які навчають 61 учня, з них 37 стаціонару та 24 заочного навчання з 30 навчальних дисциплін. Термін навчання – три роки, після чого випускники можуть вступити на четвертий курс семінарії.
Зазначу, що в будівлі училища проведено значний обсяг ремонтних робіт. Учні мають нормальні умови для проживання. Харчування якісне, чотириразове. Навчання, проживання та харчування для студентів повністю безкоштовне.
Користуючись нагодою, запрошую випускників шкіл, які мають намір пов’язати своє життя із церковним служінням, поступати на навчання до нашого училища.
4. Восени минулого року Сумська єпархія ініціювала переіменування однієї з вулиць обласного центру на честь Митрополита Володимира (Сабодана). Але, незважаючи на значну підтримку з боку сумчан, депутати Сумської міської ради виявились неготовими прийняти позитивне рішення цього питання. Сьогодні Президент України П.Порошенко підписав указ про переіменування всіх назв радянського минулого. Чи має намір Сумська єпархія знову ініціювати наіменування вулиці на честь спочилого Предстоятеля?
Дякую за запитання. Дійсно, тисячі сумчан підтримали ініціативу переіменування вулиці Борців революції на честь Предстоятеля Української Православної Церкви митрополита Володимира (Сабодана). Але ми бачили, у якій атмосфері готувалося прийняття такого рішення. Нам відомо, що на депутатів міської ради чинився тиск, ми знали, що ситуація дуже напружена. Тому заради збереження громадянського миру ми попросили відкласти прийняття рішення з цього питання. Ми не відмовились від ідеї наіменування однієї з вулиць нашого міста іменем митрополита Володимира (Сабодана). Президент України підписав указ про переіменування всіх вулиць, які мають назви, пов’язані із радянським минулим. Ми вважаємо, що одна з таких вулиць могла би бути переіменована на честь митрополита Володимира. Це може бути вулиця або сквер чи площа.
Митрополит Володимир свого часу керував Сумською єпархією та проживав у Сумах. При ньому, незважаючи на труднощі того часу, не був закритий жодний храм. Люди кожного разу чекали його прибуття в Суми, дуже любили його проповіді, намагалися потрапити на богослужіння, які він відправляв у кафедральному Спасо-Преображенському соборі. Старі люди пам’ятають ці події, передають фотографії та інші свідчення про перебування його на Сумській кафедрі. Тому православні сумчани вважають за честь наіменувати одну з вулиць іменем свого Архіпастиря і справжнього отця.
5. Останнім часом українське суспільство дискутує з приводу організації церковного життя: в деяких областях України відбулися захвати православних храмів представниками розкольницьких угрупувань нібито через бажання місцевих громад змінити свою релігійну приналежність з причини «непатріотичності» т.зв. «московської церкви». Чи мають місце такі «переходи» парафій на Сумщині?
Перш за все, «московської церкви» на Сумщині немає. Так само, як і в Україні взагалі. Є Українська Православна Церква, представлена на Сумщині трьома православними єпархіями, вірні яких складають абсолютну більшість від усіх віруючих Сумщини. Є трагедія розколу, яку політичні діячі активно використовують для вирішення своїх завдань. Тому існує думка, що перехід парафій може якось вирішити саму проблему по суті.
Так, насправді, в деяких областях України відбуваються захвати храмів прибічниками розкольницьких угруповань, які не є визнані у світі. Це близько двох десятків храмів по Україні. Такі події ще більше загострюють ситуацію в нашій країні, створюють атмосферу ворожнечі та протистояння між людьми.
Щодо патріотичності, варто все ж робити висновки не за голосними заявами, а за реальними справами. А реальні справи говорять про те, що Українська Православна Церква є справжнім патріотом України, оскільки будує свою діяльність за заповіданим Богом принципом любові до своєї батьківщини. Наприклад, Українська Православна Церква зібрала понад 3 000 тон гуманітарної допомоги та понад 30 млн.грн. для тих, хто постраждав від військових дій. Це і є реальні справи. А гучні заяви ворогів Православ’я – це спроба створити образ ворога, об’єкт агресії та насильства. Нажаль, події останнього року підтверджують цю мою думку.
У 2008-2009 роках я своїми очами бачив, як дико й цинічно відбувались захвати православних храмів на Сумщині представниками так званого «київського патріархату». Загарбники іноді плюндрували святині, що для мене було ознакою відсутності взагалі віри та побожності.
На сьогоднішній день ми маємо досвід захисту наших святинь. Я закликаю людей у випадку захватів храмів рішуче захищати свої святині. Міліція зазвичай стоїть осторонь, тому надія на наших парафіян, на звичайних віруючих людей.
Хочу зазначити, що нинішній очільник Сумщини голова обласної державної адміністрації добре розуміє небезпеку подібного міжрелігійного протистояння, тому дбає про те, щоб не допустити загострення ситуації на Сумщині. Це дуже важливо, адже Сумщина є прикордонним регіоном, де будь-яке загострення ситуації може мати непередбачувані наслідки.
Можу засвідчити, що жодна парафія Сумської єпархії не змінила свого канонічного підпорядкування. Духовенство і миряни, незважаючи на шалений тиск з боку окремих посадових осіб, громадських і політичних діячів, залишились вірними Своїй Матері Церкві.
6. Окремі суспільно-політичні сили цілеспрямовано та систематично нав’язують суспільству відношення до вірних Української Православної Церкви як до ворогів Української держави та українського суспільства. Час від часу ми стаємо свідками різних провокацій, і в Сумах зокрема. Чи можете Ви дати оцінку таким випадкам?
Дякую. Нажаль, окремі суспільно-політичні сили нав’язують нашому суспільству вороже ставлення до Православної Церкви. Ми бачимо спроби маніпуляцій масовою свідомістю, програмування думок, прагнень, почуттів, поведінки. Ретранслятором таких маніпуляцій виступають ЗМІ. Люди сприймають такі маніпуляції, а згодом вважають їх своїми власними думками та позиціями.
Ми добре пам’ятаємо, як натовп кричав «Розіпни Його!», вимагаючи страти Спасителя. Ось вам приклад керування натовпом, створення образу ворога. Враховуючи складну нинішню ситуацію в Україні, певні сили намагаються призначити спільного ворога, який «винуватий у всьому». І ось цей внутрішній ворог названий. Це лише одна конфесія. Це наша Українська Православна Церква.
Такий тиск та нападки не відчуває жодна інша конфесія в Україні, ніхто не чіпає ні іудеїв, ні мусульман, ні римо-католиків, ні греко-католиків. Ворогом вважають лише вірних єдиної канонічної Православної Церкви в Україні, яка визнана в усьому світі. Саме в бік цієї Церкви ми чуємо «Розіпни», ми чуємо, що це ворог України.
Останнім часом ми є свідками багатьох провокацій, в тому числі й у нашому кафедральному місті. Що можна сказати про це? Мені щиро шкода тих людей, яких використовують, щоб з їхньою допомогою нападати на Церкву. Я молюсь за них, бо вони не розуміють, що насправді вони роблять.
Нещодавно в Сумах був організований круглий стіл під назвою «Православна Церква на Сумщині – це оплот сепаратизму». Я звернувся до організаторів цього круглого столу та усіх зацікавлених сторін із пропозицією спільного обговорення питань, винесених у заголовок круглого столу. Я пропонував зустрітись, подивитись один одному в очі, задати один одному питання та вислухати аргументи, щоб спільно знайти вирішення проблем. Ніякої відповіді на цю пропозицію не було. Шкода. Нам є що сказати, ми готові до діалогу, відкритого, серйозного і аргументованого. Але, нажаль, такий діалог нецікавий місцевим діячам, які лише відпрацьовують завчені лозунги.
Мені, як Правлячому архієрею, доводиться спілкуватися із керівниками різного рівня. У приватній розмові люди, з якими я добре знайомий, довірительно розповідали мені, що вони отримали вказівку від свого керівництва, як потрібно ставитись до нашої Церкви: ігнорувати, не мати ніякого спілкування, ніяких контактів. Натомість підтримувати так званий «київський патріархат», всіляко сприяти його утвердженню як «патріотичної церкви». Нажаль, це факти, які є реаліями сьогодення.
Я вважаю, що патріотизм – це перш за все конкретні справи. Це не лозунги та гучні заяви, а щоденна праця на благо своєї Вітчизни України, єдиної й неподільної держави.
Недоброзичливці поширюють неправду, що нібито наші священики не відспівують військовослужбовців, загиблих під час АТО, під час Майдану в Києві. Так само нас звинувачують, що нібито ми не молимось за здоров’я наших солдатів та офіцерів. Пропоную відкрити сайт Сумської єпархії, переглянути архів новин та пересвідчитись, що це не так. На сайті зібрані документи, які свідчать про постійну допомогу військовим, мирним громадянам. Ми жодного разу не відмовлялися відспівувати загиблих православних воїнів. Але це не заважає поширювати цю неправду далі.
Українська Православна Церква висловила громадянську і церковну позицію щодо територіальної цілісності та неподільності Української держави. Так, 24 лютого 2014 року Священний Синод у своїй заяві звернувся до всіх православних в Україні такими словами: «В умовах важкого випробування ми маємо зберегти єдину Українську державу та запобігти усім можливим спробам її розділення. Звертаємося до всіх вірних Української Православної Церкви із закликом не піддаватися на провокації та ні в якому разі не підтримувати гасел, спрямованих проти територіальної цілісності України».
2 березня 2014 року Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Онуфрій (тоді він був місцеблюстителем Київської Митрополії), звернувся до Президента Россії Путіна із листом, у якому зазначив: «По праву, данному мне Священным Синодом, избравшим меня Местоблюстителем Киевской Митрополичьей кафедры, обращаюсь к Вам от имени всей полноты Украинской Православной Церкви…и прошу: остановите людское горе, предотвратите разделение нашего Украинского государства и святой Церкви».
Митрополит Онуфрій також звернувся з листом і до Патріарха Московського Кирила. У відповіді Митрополиту Онуфрію, а в його особі – всій спільноті Українського Православ’я, Патріарх зазначив: «Украинский народ должен сам, без внешнего воздействия, определять свое будущее».
Хочу звернути особливу увагу саме на ці слова Патріарха про те, що український народ повинен сам, без зовнішнього втручання, визначати своє майбутнє. Іноді говорять, що Патріарх не звертає уваги на ситуацію в Україні. Але ось у листі ми бачимо інше. Я хотів би, щоб ці слова почули люди.
19 червня 2014 року Священний Синод нашої Української Православної Церкви звернувся до вірних: «Брати і сестри, не розривайте нашої батьківщини»! Також Священний Синод звернувся до духовенства із словами: «Нам дуже прикро чути, що деякі священики спокушаються різними політичними пристрастями і через це не тільки порушують свій душевний мир, але і негативно впливають на спокій у суспільстві. З усією відповідальністю заявляємо, що такі дії є несумісними з високим званням пастиря Христової Церкви».
Нещодавно спілкувався із одним священиком з Донецька. Він розповідав, що напередодні Великодня у його храмі до сповіді в одній черзі стояли військовослужбовці Збройних Сил України і їхні супротивники, які себе називають ополченцями. Вони прийшли до одного й того ж священика, хоч і мали різні погляди й переконання. Єдине, що їх об’єднувало – це належність до Української Православної Церкви. Саме релігійна спільнота України звернулася до тих ополченців, які взяли зброю: «Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій протягом останніх тижнів зверталась зі словами підтримки позиції Президента України П. О. Порошенка щодо мирного врегулювання збройного конфлікту на Сході України та висловлювала готовність посильно сприяти в реалізації його мирного плану.
Однак ситуація на Сході України продовжує бути напруженою. У зв’язку з останніми подіями в цьому регіоні, звертаємося до всіх, хто незаконно тримає в руках зброю, скласти її та припинити кровопролиття.
Знову підкреслюємо засвідчену нами раніше позицію, що територіальна цілісність України, незалежність якої дарована нам Богом, є цінністю для нашого народу, а тому допустити її розділення ми не маємо права, бо це гріх перед Богом та майбутніми поколіннями нашого народу.
Ми звертаємось до всіх людей доброї волі про всебічне сприяння якнайшвидшому звільненню всіх заручників, в тому числі й священнослужителів, та ще раз закликаємо усіх відмовитись від такого роду способів боротьби, а мирними шляхами врегулювати цей збройний конфлікт.
Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій засуджує будь-які релігійні переслідування та дискримінацію віруючих Донецької та Луганської областей, а також захоплення церковних споруд і інших релігійних приміщень та використання їх у збройному конфлікті, якими б мотивами це не виправдовувалося».
Зазначу, що у Криму на сьогодні владні структури України не можуть здійснювати своїх функцій. При цьому Українська Православна Церква свої повноваження здійснює, адже три єпархії, які розташовані у Криму, підпорядковані Митрополиту Київському і всієї України, зберігши свою юрисдикцію. Зовсім нещодавно, перед Великоднем, Священний Синод нашої Церкви постановив відкрити у Криму монастир. Виконання цього рішення є свідченням того, що саме Українська Православна Церква здійснює свою юрисдикцію у Криму.
Я вважаю, що влада повинна вірно оцінити те, що Українська Православна Церква визнана у всьому світі, що Вона є Церквою більшості громадян України, що вона є присутньою на всьому просторі Української держави. Ми молимось, щоб ті, хто відпав від цієї єдності, найскоріше повернулися у материнське лоно Святого Православ’я, яке через Святого великого князя Володимира наші предки прийняли у Древньому Києві. Сподіваюсь, що такий час настане.
7. Сумська єпархія повідомила про пограбування храмів на Сумщині. Зокрема, йдеться про десять таких випадків, які сталися протягом останніх півроку. Який стан розкриття цих злочинів? Чи вдалося повернути церковне майно?
Питання дуже болюче. Ви питаєте про десять, а пограбовано вже дванадцять храмів. Ми бачимо, що цілеспрямовано відбуваються пограбування саме православних храмів. При цьому можна констатувати факт: міліція проявляє повну бездіяльність. Я неодноразово звертався до органів правопорядку, та, нажаль, відповідей або взагалі немає, або ж отримую відписки, в яких повідомляється, що ситуація під контролем. Атмосфера безкарності провокує нові й нові злочини, тому змушений буду звертатися до вищого керівництва Української держави, до Міністерства внутрішніх справ, до міжнародних організацій. Адже ці організації вже самі виявляють стурбованість ситуацією щодо систематичних порушень законних прав найбільшої конфесії Сумщини – вірних Української Православної Церкви.
Часом доходить до абсурду: коли було пограбовано храм Святої Ксенії Петербурзької при центральній міській лікарні обласного центру, люди викликали міліцію. Це сталося вранці, а правоохоронці прибули аж увечері. Після прибуття міліціонери навіть не зважили на потрібне вийти з автомобіля, спілкувалися через вікно. Чи не є це ознакою байдужості та потурання злочинцям?
Церковне майно ніхто не повертає, оскільки ніхто не займається розкриттям цих злочинів. Я сподіваюсь, що моє звернення до Президента України та Міністра внутрішніх справ все ж матиме позитивні наслідки. Адже подібні злочини створюють атмосферу безвладдя, анархії. Через бездіяльність міліції люди змушені ставати на захист своїх храмів, своїх святинь, виникає напруження в суспільстві.
Сумчани, що несуть військову службу в зоні військових дій АТО, надіслали листа, у якому висловили свою стурбованість таким станом речей, прагненням до суспільного миру і злагоди. Дякувати Богу, є люди, яким небайдуже, які хочуть зберегти дорогоцінний скарб миру на Сумській землі, не допустити хаосу і анархії.
Ті, хто намагаються розхитати ситуацію, діють проти України, проти її територіальної цілісності, на користь ворогів українського народу. Ми сподіваємось і молимось, щоб Господь не допустив порушення миру на Сумщині, щоб не дав збутися деструктивним намірам тих, хто руйнує українське суспільство, хто сіє розбрат.
8. Дані, які публікують засоби масової інформації, свідчать, що кількість парафіян «Московського патріархату» невпинно зменшується. Як Ви можете оцінити такі твердження? Яка динаміка пастви Сумської єпархії?
Так, насправді, засоби масової інформації твердять, що наші храми стоять майже пусті, що люди змінюють свою релігійну приналежність на користь більш «патріотичних» конфесій, які проголошують політичні гасла. Іноді створюється враження, що так і є насправді. Але реалії церковного життя дещо інші.
2014 рік Українська Православна Церква завершла з такими статистичними даними:
Кількість єпархій – 53;
Кількість єпископату – 85;
Загальна кількість парафій – 11908;
Загальна кількість священнослужителів – 11970;
Загальна кількість монастирів – 228.
За своїми особистими спостереженнями можу стверджувати: людей у храмах не поменшало, а навіть побільшало. Звичайно, у неділю чи на свято кафедральний собор традиційно відвідує багато людей. Але ж і в будні люди звертаються до священиків, приходять на богослужіння. Я іноді буваю у соборі просто серед людей, бачу, що навіть у будні приходить багато віруючих.
І це не лише у кафедральному соборі. Те саме мені говорять священики з районів: кількість людей, що приходять до сповіді та причастя збільшилась.
Я думаю, що це пов’язано із загостренням загальної ситуації в суспільстві, з війною та життєвими труднощами, коли людина особливо налаштована до сприйняття духовних питань. Люди звертаються до Бога, шукають духовної підтримки.
Незважаючи на шалений тиск з боку недругів Церкви, на спроби дискредитувати Церкву як антиукраїнську, непатріотичну спільноту, люди бачать, що насправді Церква послідовно робить справу миру, братолюбства, допомагає громадянам України, які виконують військовий обов’язок, дбає про нужденних мирних громадян. Тому люди приходять у наші храми, шукаючи спасіння та Божої допомоги.
9. Серед сумчан існує думка, що Українська Православна Церква є підпорядкованою Москві. Чи відповідає дійсності таке твердження?
Дякую за запитання. Нажаль, цю думку активно обговорюють ЗМІ, створюючи образ ворога із вірних Української Православної Церкви. Насправді Українська Православна Церква не є підпорядкованою Москві адміністративно. Починаючи з 1990 року наша Церква є самокерованою, незалежною, автономною. У нас існує духовна молитовна єдність з православними Росії, так само, як духовна молитовна єдність у нас існує із єдиновірними в Польщі, в Греції, в Японії, в США, в Австралії. Ми не будемо руйнувати цю єдність. Ми не будемо перетворюватись на секту. Нам сьогодні говорять: приєднайтесь до «київського патріархату». Але ж «київський патріархат» розірвав спілкування із усім православним світом, тому фактично став сектою.
Наша Церква має реальну незалежність. Навіть греко-католицька церква не має такої незалежності, яка без згоди Папи Римського не може поставляти єпископів. Папа Римський має пряму юрисдикцію над будь-якою парафією у світі, в тому числі й в Україні. Патріарх Московський такої прямої юрисдикції не має. Нас єднає лише молитва.
Наша Церква реально здійснює своє служіння як самостійна: у нас незалежний від Москви Священний Синод, Архієрейський і Помісний Собори, ми здійснюємо канонізації святих, поставляємо єпископів без будь-якої вказівки з Москви, ніякі кошти до Москви від єпархій чи парафій не надсилаються з 1990 року. Ми повністю незалежні в управлінні, фактично як автокефальна Церква.
Що би Ви хотіли побажати наостаннє?
Я хотів би подякувати за можливість донести мої відповіді до широкого загалу. А також побажати найголовнішого – благословенного Божого миру і злагоди! Нехай Бог укріпить нас усіх у прагненні миру!
