У Краснопіллі вихованці літніх таборів відвідують бесіди у храмі

До Бога можна прийти у будь-який вік, але чим раніше - тим краще. Тому і беруть із собою дітей до храмів їх батьки, а бувають випадки, що саме діти пробуджують у тат і мам потяг до духовності після відвідин храму, занять у церковних школах.

За словами настоятеля Краснопільського Свято-Успенського храму протоієрея Іоанна Дубляка, двері храму відчинені для дітей будь-якого віку, тож вже звичними стали благословення тут випускників та старшокласників школи, гімназії, училища, а ще екскурсії для вихованців дитсадків та учнів молодших класів. Тільки з початку літніх канікул було вже три таких візити, які отець Іоан називає духовним всеобучем.

- Навчати дітей жити так, як хоче цього Бог: бути слухняними, вірними, дружними, сильними, радісними, щедрими, допитливими, - потрібно якомога раніше. – переконаний Іоанн Дубляк. – Тож прагнемо запалити в дитячих серцях Божий вогонь, навчити їх любити Бога і один одного, допомогти їм стати успішними в житті. Під час відвідин храму діти слухають історії з Біблії, знайомляться з архітектурою, історією храму, іконами, навіть пробують читати Євангелію, але не усіх це виходить, навіть у їх вчителів. Але нічого, при храмі діє церковна школа, тож можна навчитись. А найбажанішим для дітвори є відвідування дзвіниці, звідки відкриваються неперевершені краєвиди селища.

Щодо церковної школи, то нещодавно тут закінчився навчальний рік. Про деякі епізоди із життя її вихованців ділиться педагог Свято-Успенської церкви Надія Чехунова, яка незабаром планує вступити до Сумського духовного училища.

«Якось вихованці та вихователі з благословення настоятеля храму вирішили відвідати джерело Св. Архистратига Михайла та помолитися там. Незважаючи на те, що почався дрібний дощ, сумнівів у необхідності відвідання джерела у дітей не було. Розкривши парасольки, вирушили. Юні паломники з благоговінням умилися джерельною водою, яка виявилася, за їхніми словами, не такою вже холодною. Справи вихованців також говорили самі за себе. Виявом сповідання своєї віри було занурення до прохолодної купелі одного з них.

Після завершення молитви короткочасний дощ послужив причиною згуртуватися під дахом над криницею. Тихим, теплим спілкуванням за трапезою завершувалось це невеличке паломництво. Настрій у дітей був піднесений, виглядали вони задоволеними, хоч і стомленими. Звучали пропозиції та побажання щодо подібних заходів у майбутньому.

Безумовно, користь для душі того дня отримали усі вихованці школи. Дорогою додому вони ділилися враженнями та робили певні висновки. Кожний свої. Наприклад, про те, що у сонячну погоду все могло бути ще краще. Дійсно. Але у відповідь на це одна дівчинка зазначила, що дощ був для них лише випробуванням. Своєрідним випробуванням їхньої віри. Отакими категоріями, виявляється, можуть мислити наші діти.

Та навчальний рік закінчився і учні урочисто отримали від настоятеля храму, митрофорного протоієрея Іоанна Дубляка табелі. Щодо успішності, то переважна більшість вихованців школи має оцінки лише високо рівня. Це пояснюється тим, що «випадкових» людей тут немає. Якщо діти за власним бажанням щонеділі вранці долають значні відстані (а багато проживає в районі Успенки), аби відвідати церкву та заняття в школі, то вони точно знають навіщо і чому. У такому випадку оцінка – це лише умовність.

Прощання «до нового навчального року» не було. Прощатися ніхто не збирається, оскільки богослужінь та дружнього спілкування літньої пори ніхто не відміняв. Навпаки, є безліч пропозиції. Запрошуються всі бажаючі».