За даними «Історичної хронології Харківської губернії», складеної та упорядкованої Костянтином Павловичем Щелковим у 1882 році, та «Історико-статистичного опису Харківської єпархії» святителя Філарета Чернігівського (Гумілевського) (1857 р.), слобода Краснопілля при р. Сироватці Охтирського повіту уже в 1662 році була досить значним укріпленим містечком Сумського полку, де крім приходських Михайлівської, Воскресенської та Миколаївської, була соборна Успенська церква і духовне управління. Між іншим, це свідчить про те, що Краснопілля починає свою історію і розвиток  раніше 1640 року.

Далі у записах свт. Філарета міститься наступна інформація:

«По актам Сумского Успенского монастыря еще в 1668 г. известен «пречестный господин отец Иоанн Иванович протопоп Краснопольской», бывший свидетелем при продаже участков земли и мельницы «в гор. Краснополье честному отцу Авраму Григорьевичу» сумским полковником Герасимом Кондратьевым. Краснопольский священник соборной Успенской церкви Кирилл Мартинов, сын сумского протоиерея Мартина Максимова, известен в 1726-1730 гг. как один из самых усердных благотворителей Сумского Успенского монастыря».

У сучасному для святителя Філарета Свято-Успенському храмі, побудованому стараннями священика Строєвського, зберігалися «три Евангелия м. п., одно 1677 г., другое 1685 г., третье 1748 г.; Анфологион л. п. 1693 г.; Триодь цветная м. п. 1680 г., Триодь постная м. п. 1684 г.; Служебник к. п. 1737 г., м. п. 1744 г., ч. п. 1747 г.; Осмогласник м. п. 1746 г.; Правильник ч. п. 1747 г.; Акафист Вмч. Варваре ч. [п.] 1749 г.; Апостол м. [п.] 1748 г.».

Церковної землі при Свято-Успенському храмі на той час було 33 дес. Також святитель наводить дані про те, що «По исповедным росписям в Краснопольских приходах значится: в 1739 г. в соборном Успенском — 262 муж., 252 жен., в Николаевском — 407 муж., 376 жен., в 1745 г. в первом — 197 муж., 195 жен., во втором — 249 муж., 228 жен., в том числе подданных черкасов — 157 муж., 140 жен. пола, в Архангельском — 215 муж., 210 жен., в том числе подданных черкасов — 69 муж., 67 жен. пола, в Воскресенском — 87 муж., 82 жен., а всего — 748 муж., 715 жен. пола».

Останній дерев’яний Свято-Успенський храм у Краснопіллі був побудований у 1782 р. на кам’яному фундаменті. Парафії належали села Веселе і Хмелеве, хутори: Ступівка, Гребельки, Петровський і Ярковський з 1099 душами парафіян.

1838 року церковний староста казенний селянин Юхим Максимович Дзюбан власними зусиллями відновив іконостас на суму 550 рублів і закупив дубове дерево на нову огорожу навколо храму.

У 1876 р. стараннями прихожан на місці дерев’яного був побудований новий кам’яний трьохпрестольний храм з головним престолом на честь Успіння Божої Матері, другим – святителя Миколая Чудотворця, третім – Архистратига Михаїла. При храмі була бібліотека, у якій налічувалося близько 70 томів історичної та духовної літератури.

До парафії входили: Хмелівка, Ступівка, Гребельки, Гуляницький, Просіки, Васюків, Савченків. При храмі була 121 десятина землі, парафіян – 4812 чоловік. Для порівняння: у Сумах у 1877 р. всього проживало 13 665 жителів, у Лебедині – 17 019, Білопіллі – 12 299, Охтирці – 20 740 душ. Але побудований у Краснопіллі храм за масштабом перевершує багато храмів інших міст слобожанського краю. Тобто тогочасні краснопільчани жили заможно, думали про головне та будували на перспективу.

Напевно, немає іншого архітектора, який працював у Харківській губернії, побудував таку кількість споруд, і так незаслужено був забутий нащадками, яким є Федір Іванович Данилов, за чиїм проектом був побудований і Краснопільський Свято-Успенський храм.

Федір Іванович Данилов народився в 1810 р. в сім’ї чиновника, в Орловській губернії. Там він закінчив чоловічу гімназію і в подальшому навчався в Академії мистецтв, по закінченні якої отримав диплом архітектора.

У 1867-1885 рр. – був єпархіальним архітектором у Харкові, за його проектами побудовано безліч церковних і громадських споруд у русько-візантійському та неоруському стилях.

Данилов був з тих нечисленних архітекторів, які не використовували найманих креслярів при складанні проектів будівель, а всю роботу виконували власноруч. Також відомо, що ще до перебування на посаді єпархіального архітектора, ним було спроектовано п’ять храмів у Харківській губернії. Для порівняння: його попередник побудував всього три храми на території даної губернії.

Загалом, до середини ХІХ ст. храмів було мало, і були вони здебільшого дерев’яні і старі. Після початку селянської реформи та прокладання залізничних доріг, вартість землі в Харківській губернії значно зросла. Місцеве населення поступово збагачувалось, що давало змогу споруджувати в колишніх казенних слободах і хуторах нові кам’яні храми.

Лише за перші 13 років перебування Ф. І. Данилова на посаді, ним було збудовано 75 храмів  Харківської єпархії, а також здійснено безліч дрібних робіт у всіх монастирях єпархії. Особливо велику кількість будівель споруджено в Димитрієвському Ряснянському чоловічому монастирі Охтирського повіту, у тому числі й Димитрієвський собор монастиря.

Відомий цукрозаводчик Іван Герасимович Харитоненко мав можливість замовити будівництво нового храму на своїй батьківщині в сл. Нижня Сироватка  більш відомому архітектору, ніж Данилов, але не зробив цього, повністю йому довіряючи.

Ф. І. Данилов був нагороджений орденами «Св. Анни» III і II степенів, «Св. Володимира» IV ст., іншими нагородами. Шість Благословінь Святійшого Синоду, Подяка від Міністра фінансів… При цьому в 1882 р. він писав: «Будучи одинок, обеспечен и не лишен возможности трудиться, лучшим употреблением времени признаю посвящать себя на пользу Храмов Божиих…».

Проект, розроблений Ф. І. Даниловим для побудови Успенського храму в Краснопіллі в 1876 г., фактично є одним із варіантів побудови п’ятикупольної церкви з дзвіницею над входом на основі відповідних базових проектів.

У «Довідковій книзі для Харківської єпархії», складеній секретарем Харківської Духовної Консисторії Іваном Самойловичем у 1904 р., щодо Краснопільського Успенського храму наявні такі дані:

«К сей цер. приписн. Успенская церковь села Успенскаго.

Земли усадебн. 1780 кв. саж. Пахатн. и сенокосн. 121 дес.

Прихожан м. п. 2491, ж. п. 2327 д.Неприк. капиталъ 250 р. проц. в пользу причта.

Причта по шт. полож.: 2 свящ., діак. и 2 псалом.

Жалов.: настоят. 105 р. 84 к., второму свящ. 78 р. 40 к. Оба псалом. По 28 р. 42 к., діак. жалов. Не получ.

Помещеніе для двухъ свящ., діак. и одного псалом церковн.; другой псалом. живетъ въ собств. доме.

Церк.-прих. шк. Прих. попеч. нетъ

Хутора: Хмелевка 5 в., Ступовка 2 в., Гребенки 3 в., Гуляницкій 10 в., Просеки 4 в., Васюковка 13 в., Савченково 2 в.

Свящ. Александръ Василевскій 63 л. Оконч. семинар. по 2-му разр. Свящ. С 1865 г. на наст. месте съ 1895 г. Сост. завед. церк.-прих. шк. Последн. нагр. Камилавка 1900 г.

Свящ. Михаилъ Вербицкій 30 л. Студ. семин. Свящ. и на наст. месте съ 1898 г. Состоитъ законоуч. местн. церк. прих. школы. Награжд. набедренникомъ въ 1898 г.

Діак. Николай Федоровскій 26 л. Изъ 2-го кл. духовн. семин. Псалом. съ 1895 г., діак. и на наст. месте съ 1899 г. Состоитъ учит. местн. церк.-прих. школы.

Псалом. Федоръ Григорьевъ 53 л. Изъ средн. отд. духов. учил. Поном. Съ 1864 г. Псалом. 1880 г., на настоящ. месте съ 1887 г.

Псалом. Иванъ Рубинскій 25 л. Изъ 3-го кл. дух. учил. Имеетъ свид. на званіе учит. И д. псалом. на наст. месте съ 1901 г.

Церк. стар. крест. Іоакимъ Мартыненко съ 1900 г.»

Успенська церква с. Успенського була дерев’яною, однопрестольною. Побудувала її в 1767 р. дружина полковника Федора Полозова, а поновлена вона була в 1836 р. на кошти поміщиці Анни Романової. Землі при ній – 33 десятини, парафіян – 1051 душа. Причту – «не положено», оскільки вона приписана до Успенської церкви сл. Краснопілля, причт якої і здійснював у ній богослужіння.

На 1915 р. Свято-Успенській парафії належали: церковноприходська школа, двокласне земське училище, два початкові земські училища, Ступівське, Хмелевське, Михайлівське початкові земські училища. Законовчителі з 1904 року не змінилися: у перших чотирьох закладах викладав священик М. Вербицький, а в решті трьох – диякон М. Федоровський.   

Період з 1917 по 1945 роки в історії нашої Батьківщини був надзвичайним за інтенсивністю та складністю подій. Різним було відношення священиків та громад до радянської влади та можливості діалогу з нею. Багато людей було засуджено, репресовано, зокрема у 1931 р., вислано за межі України, розстріляно.

З офіційних документів відомо, що близько цього часу священиками в Краснопіллі служили Іоанн Федорович Гресь (1884 р. н.) та Олексій Федорович Кутахов (1875 р. н.), проте точних відомостей, у якому саме храмі та протягом якого періоду часу вони служили – поки що не виявилось.

У 20-тих роках 1 десятина землі, 4 будинки, 3 комори, 4 сараї, 4 погреби та 2 льодовні, які належали Успенській церкві, були відчужені при розкуркуленні та зараховані за волосним виконавчим комітетом.

У 30-ті роки ХХ ст. Свято-Успенський храм закрили. Хрести і куполи збили, дзвони зняли, приміщення всередині переробили, обладнавши клуб.

Протягом Великої Вітчизняної війни церква була разом із своїм народом. Віруючі в роки окупації допомагали партизанам, пораненим, збирали кошти на оборону. Багато хто з православних священиків став на захист Батьківщини. З першого і до останніх днів війни був на фронті настоятель Свято-Успенської церкви смт Краснопілля Афанасій Артемович Касавченко (1903 р. н.), пізніше нагороджений Орденом Вітчизняної війни ІІ ст.

 У 1945 році рішенням Священного Синоду РПЦ була створена Сумська єпархія, до складу якої ввійшли наступні благочиння: Охтирське, Білопільське, Великописарівське, Глинське, Глухівське, Грунівське, Конотопське, Кролевецьке, Краснопільське, Лебединське, Недригайлівське, Миропільське, Путивльське, Роменське, Середино-Будське, Сміловське, Сумське, Талалаївське, Тростянецьке, Штепівське, Шосткинське.

У Свято-Успенській церкві смт Краснопілля в цей час знову починає звершуватися богослужіння, до 1985 р. служить тут о. Афанасій.

 

Зовнішній вигляд  храму в 50-70 роки ХХ століття

 

 Після нього півтора року настоятелем був о. Валентин Олексійович Рак.

 З 1987 р. і до сьогодні настоятелем Свято-Успенської церкви є митрофорний протоієрей Іоанн Дубляк.

 

З кінця 80-х і почалися ремонтні та реставраційні роботи, метою яких є благоустрій всередині храму, а також відновлення дзвіниці та п’ятиглав’я. 

 Ескізна пропозиція відновлення дзвіниці та п’ятиглав’я Свято-Успенської церкви смт Краснопілля. Архітектор Савченко І. Л.

 

Стараннями прихожан у 1989 р. зроблено новий іконостас. Проведено центральне опалення.

 27 жовтня 1990 р. Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі Українській Православній Церкві надано благословення бути незалежною і самостійною у своєму управлінні.

З цього часу будь-якої адміністративно-фінансової підзвітності Московській Патріархії як УПЦ загалом, так Свято-Успенської церкви зокрема, не існує. УПЦ є законною правонаступницею єпархії РПЦ на Україні в дореволюційний період і Українського Екзархату в післяреволюційний час.

 Із здобуттям Україною незалежності, Свято-Успенській церкві державною владою було повернуто приміщення сторожки, яке, відремонтоване і обкладене цеглою, служило трапезною та класом недільної школи. Пізніше для потреб недільної школи та бібліотеки добудовано нове приміщення. Проводиться газифікація опалення храму та трапезної.

У 1998-2000 рр. відбулася реставрація дзвіниці, яка була освячена 12 лютого 2000 р. Святкове богослужіння очолив єпископ Сумський і Охтирський Іов.

4 дзвони (найбільший масою 64 кг, а найменший – 10 кг) пожертвувала благодійниця Богомолова Світлана Борисівна.

У цьому ж році храм був пофарбований у рожевий і білий кольори, багато роботи виконано всередині храму. На пожертви парафіян відновлювалися ікони, престол та ін. Зроблені сходи до храму, вхід вимощено плиткою.

 

Храм має земельну ділянку, на якій вирощуються овочеві культури, що використовуються для благодійної діяльності церкви. Крім того, отець настоятель опікується Краснопільським психоневрологічним інтернатом, хоспісним відділенням Краснопільської ЦРЛ, підтримує духовне спілкування з представниками різних організацій і служб.

З 1992 р. діє церковнопарафіяльна школа, у якій діти навчаються Закону Божому, організовують концерти та вітання, знайомляться зі святинями рідного краю. Традиційними у літній період є відвідування храму дітьми різного віку, які навчаються в освітніх закладах районного центру.

 До 1025-річчя Хрещення Київської Русі настоятелем церкви в Краснопіллі було освячено Джерело Архистратига Михаїла та купель «Живоносне джерело» в урочищі Бабачина, а також Поклонні Хрести на в’їзді в селище на Сумському, Харківському та Угроїдському шляхах.

 

З 2013 по 2016 р. ведуться роботи по відновленню храму до 140-річного ювілею. Старі вікна замінені на нові пластикові, оновлена електропроводка (380 м), встановлено мікрофони. Стіни храму повністю відреставровано ззовні і всередині. пофарбовано білими акриловими фарбами, замінено церковну огорожу.

 

5 липня 2016 р. відбулась історична подія освячення і встановлення першої глави запланованого п’ятиглав’я.

 

За ініціативи прихожан, їхніми зусиллями та працею, за підтримки благодійників у 2016 р. споруджено новий центральний іконостас за ескізною пропозицією Чехунова Б. І.

 

Найбільш шанованими святинями храму є ікони:

 «Всех скорбящих Радость»

 Нерукотворний Образ

 Почаївська

 Свт. Миколая

 Вмч. Пантелеймона

 Уставні богослужіння у святкові та недільні дні починаються о 6-30 (утреня, часи). 9-00 – Божественна літургія. Напередодні – вечірнє богослужіння о 15-00.

 

Чехунова Н.Б.

Прес-центр соборного Свято-Успенського храму смт Краснопілля