Віра у Бога кріпне в гарячій зоні АТО

Кожної відпустки із гарячих куточків зони АТО воїни-козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» відвідують своїх побратимів. Серед них і Костянтин Гладченко. Своїм святим обов’язком він і досі вважає військово-патріотичне виховання учнів козацьких класів, що базуються у Комунальній установі Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 10 та Комунальній установі Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 25. Костянтина Васильовича чекають тут з нетерпінням і зустрічають завжди оплесками та радісними вигуками. Адже він так цікаво й вражаюче розповідає майбутнім захисникам України про будні й ратну звитягу своїх солдат.

Якось на початку інтерв’ю телекомпанії «АкадемTV» старший лейтенант Костянтин Гладченко перехрестився, що не пройшло поза увагою оператора й телеведучої. - Ви, мабуть, глибоко віруюча людина? – запитали воїна після вдалого виступу. І, звичайно ж, Костянтину Васильовичу довелося розповісти кореспондентам про долю солдатів у зоні АТО та їх непростий шлях до Бога. Цьому в немалій мірі сприяв і він – осавул Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке».

Слід відзначити, що серед козаків паланки він виділявся своєю смиренністю й щирою християнською вірою. Тож не випадково з перших днів служби у Збройних Силах України (24 березня 2014 року) Костянтин Васильович розпочав активну роботу з військово-патріотичного й духовного виховання своїх бійців. Читав їм лекції та проводив бесіди про ратну доблесть козаків Запорозької Січі, їх палку любов до рідного краю та завзяту боротьбу за віру православну…

Згодом став залучати священиків Української Православної Церкви до виховної роботи й духовного окормлення бійців батареї 27 Сумського реактивного артилерійського полку, що досить тривалий час знаходився у с. Ярмолинці неподалік м. Ромни. Невдовзі разом зі священиками розпочав облаштовувати наметовий храм Святого Димитрія, а після його освячення – здійснювати добровільне оцерковлення особового складу тактичної групи «Північ».

На той час серед його солдатів було мало віруючих, ще менше – охочих іти до храму, а тим більше – сповідуватися і причащатися. Тривало подібне становище зовсім недовго.

Перед направленням воїнів в епіцентр бойових дій у зону АТО вся бойова техніка й особовий склад військових частин табірного збору були освячені священиками Української Православної Церкви протоієреями Димитрієм Довгим і Віктором Крижановським. Згодом священнослужителі у супроводі старшого лейтенанта Костянтина Гладченка стали відвідувати військові намети, розмовляти з солдатами та з батьківським піклуванням турбуватися про душевний стан бійців, благословляти їх на мужні та зважені дії в зоні антитерористичної операції…

Відбулися неочікувані зміни у поведінці і відношенні солдатів до церкви та своїх службових обов’язків. Не можемо утриматися від наведення прикладу спроби позбавлення власного життя вогнепальною зброєю після отримання належного окормлення… Після приведення автомата в бойову готовність і виставивши режим автоматичного вогню, сержант Н. натиснув на спусковий гачок… Сталося чудо!!! Після першого ж пострілу автомат (без ніяких ознак несправності) заклинило, а самогубець залишився живим (до того ж притомним та ще й балакучим: до приїзду швидкої медичної допомоги розповідав бійцям про скоєне, каявся та славив Бога), навіть тоді, коли куля з підборіддя пройшла через усю голову і вийшла з лоба, подарувавши ще один шанс для спокути такого тяжкого гріха… Схильність до самогубства в усіх трьох частинах тактичної групи «Північ» зникла.

Це тільки один з багатьох випадків милостивого втручання Господа Бога у зміцнення бойового духу українського воїнства в час випробування на стійкість і мужність у ратну добу.

Сподіваємося, що Божим промислом тоді стало й ліплення ластівками гніздечка на іконі Спасителя під час Богослужіння. Для солдатів це було неабияким дивом. Ластівки без найменшого остраху, довірливо пролітали перед обличчями бійців, викликаючи непідробний інтерес і радісний настрій. Як не дивно, особлива активність ластівок проявлялася під час служби. На це диво сходилися подивитися майже всі воїни. «Напевно, і пташки допомагали нам оцерковлювати цей люд» – говорили настоятель польового похідного храму отець Димитрій і священик Віктор.

Солдати стали масово відвідувати служби у наметовому храмі, оцерковлюватися й носити натільні хрести. Стали більш спокійнішими, врівноваженішими, впевненішими в собі та своїх військових діях.

У зоні АТО віра в Бога зміцніла. Усі стали носити ікони й молитви до них у нагрудному кармані. На доказ своїх слів осавул МГО «Козацтво Запорозьке» старший лейтенант Збройних Сил України Костянтин Гладченко показує натільний хрест та ікону з монастиря Святого Павла на Афоні, як знак свого жертовного служіння Господу в часи непорозумінь і гострих протистоянь із застосуванням вогнепальної зброї.

Старший лейтенант Костянтин Гладченко перебуває у зоні АТО понад п’ять місяців і переконаний, що віра в Бога, як ніщо інше, зміцнює бойовий дух солдат, а тому не упускає можливості відвідувати храми разом зі своїми бійцями.

На Водохрещення 2015 року в озерах с. Ярмолинці і сектору зони АТО було проведено освячення води й масове купання солдат. Вони занурювалися у воду з великим задоволенням, хоча багато хто з них робив це вперше.

Насьогодні в районі дислокації військового підрозділу, у якому служить Костянтин Гладченко, в одному з приміщень казарми обладнано військову церкву, в якій бійці завжди мають можливість помолитися, поспілкуватися з Богом, поставити заздравні свічки за своїх батьків, рідних, друзів і дітей, котрі так чекають на їх повернення.

Костянтин Васильович турбується, щоб до його підрозділу приїздили священики Української Православної Церкви, спіклувалися з особовим складом, разом з командирами підтримували бойовий дух солдат. Воїни переконані: попри всі негаразди (що на жаль постійно мають місце у зоні АТО) вони знаходяться під омофором Пречистої Богородиці Покрови, адже до цього часу всі бойові задачі виконуються добре, техніка військового підрозділу залишається неушкодженою, а по-справжньому віруючий особовий склад не втратив жодного бійця.

Генерал-полковник Віктор Лях, отаман Сумської паланки МГО КЗ